Про Матеріали

Крім натуральної деревини для основи набірних панелей використовуються і різні дерев’яні матеріали, сформовані певним чином з деревних стружок або тирси –  ДСП, ДВП, MDF .
При виробництві цих матеріалів, щоб скріпити стружки між собою, збільшити міцність плити, тривалість терміну служби панелей, до стружкової маси додають синтетичні сполучні добавки. Раніше, як правило, застосовувалися формальдегідні смоли та клейові речовини. Але нещодавно з’явилася нова технологія, що дозволяє виробляти продукти з нульовим вмістом формальдегіду – із застосуванням лігніну (речовини, що входить до складу деревини).
Матеріали на основі  ДСП, ДВП, MDF  відрізняються один від одного переважно експлуатаційними властивостями.
Деревно-стружкові плити ( ДСП ). Найбільш поширеним в Україні меблевим матеріалом є деревно-стружкові плити, які виготовляються з відходів лісопиляння, деревообробки та фанерного виробництва. Як сполучні речовини використовуються при гарячому пресуванні плит переважно карбамідоформальдегідні смоли. Виробництво  ДСП  зародилося – наприкінці 30-х років минулого століття у Німеччині та Швейцарії – країнах, бідних на власні лісові ресурси і тому особливо зацікавлених у максимальному використанні деревних відходів. З ДСП виготовляють конструкційні елементи меблів, стінки та полиці шаф, бічні та горизонтальні поверхні столів, стільниці.
Деревно-волокнисті плити ( ДВП ). ДВП – листовий матеріал, який виготовляється у процесі гарячого пресування маси з деревних волокон, сформованих у вигляді килима. Ці волокна отримують шляхом пропарювання та розмелювання деревної сировини. Вони є окремими клітинами тканин, їх уривки або групи клітин деревини. Сировиною служать відходи лісопиляння та деревообробки, технологічна тріска та дров’яна деревина. Для поліпшення експлуатаційних властивостей в масу додають зміцнюючі речовини (наприклад, синтетичні смоли), парафін, церезин, антисептики та ін. (Сухий спосіб).
Промислове виробництво  ДВП було розпочато вперше у США 1922 року. Ця технологія набула у світі найбільшого поширення. Нею нині працює значне число заводів у багатьох країнах. У меблевому виробництві використовуються тверді ДВП завтовшки від 3,2 до 5 мм. З  ДВП виготовляють конструкційні елементи меблів, задні стінки та полиці шаф та тумб, нижні полиці у диванів, висувні ящики, спинки ліжок, перегородки. Їх також використовують при виготовленні гнутоклеєних деталей із зовнішніми шарами зі струганого шпону цінних порід.
Матеріал МДФ є найпопулярнішим при виготовленні меблевих фасадів. Він є спресованою дрібнодисперсною фракцією дерева. Це плитний матеріал, виготовлений з висушених деревних волокон, оброблених синтетичними сполучними речовинами і сформованих у вигляді килима з гарячим пресуванням (щільністю 700-870 кг/м. куб.). Основним елементом волокон є лігнін, який виділяється при нагріванні деревини.
МДФ  виник як подальший розвиток сухого способу виробництва  ДВП  (деревноволокнистих плит) з урахуванням удосконалюваних при виготовленні ДВП технологій. Абревіатура МДФ є калькою з англійської  MDF – Medium Density Fiberboard. У МДФ розвинена поверхня деревних волокон та скорочений цикл пресування ефективно поєднуються з міцністю за рахунок участі сполучних речовин у міжволоконній взаємодії. Технологія виробництва виключає використання шкідливих для здоров’я епоксидних смол та фенолу. Саме тому  МДФ  успішно використовується при виготовленні кухонних меблів.
Фасади із  МДФ  бувають дуже різними. Матеріал дозволяє робити гарну фільонку (випив), закруглені кути. Він вологостійкий і не коробиться від кухонної пари.
Фасади покриваються плівками  ПВХ  (полівінілхлорид). Покриті плівкою – трохи дорожчі. Зазначимо, що фасади з цільного дерева (сосна, бук, дуб) коштують на 60-70 відсотків (а іноді й удвічі) дорожче, ніж із МДФ , фанерованого плівками  ПВХ . Втім, натуральне дерево набагато менш довговічне, ніж  МДФ . Від впливу пари, вологої ганчірки, миючих засобів воно поступово втрачає свої властивості, а  МДФ  з плівковим покриттям даруватиме вам радість довгі роки.
Крім того, в сучасному меблевому виробництві, хоч і меншою мірою, використовуються шпон та фанера.
Шпон. Німецьке слово Span (шпан) – стружка – перетворилося на сьогоднішній меблевій термінології на шпон і означає тонкий листовий матеріал, отриманий з цільної деревини шляхом лущення або стругання і використовуваний для облицювання поверхонь або виготовлення фанери.
Фанера – матеріал, одержаний склеюванням декількох тонких листів деревини (шпону). Деякі виробники меблів для здешевлення замість ДВП зашивають фанерою днищові та бічні площини рам та коробок для всіх несучих вузлів.